Роман Зіненко. Війна, якої не було. Хроніки Іловайської трагедії

Зіненко Р.А. Війна, якої не було. Хроніки Іловайської трагедії. – Ч.1. 7 – 24 серпня 2014 року /Роман Зіненко; за ред. Ю.Є. Бутусова; вступ. ст. Ю.Є. Бутусова; худож.-оформлювач Е.О. Балула. – Харків: Фоліо, 2019. – 446 с.: іл. – (Хроніка).

Зіненко Р.А. Війна, якої не було. Хроніки Іловайської трагедії. – Ч.2. 25 –31 серпня 2014 року /Роман Зіненко; за ред. Ю.Є. Бутусова; худож.-оформлювач Е.О. Балула. – Харків: Фоліо, 2019. – 476 с.: іл. – (Хроніка).

Книга Романа Зіненка «Війна. Якої не було. Хроніка Іловаайської трагедії» (в двох томах) є у фонді Чернігівської обласної бібліотеки для дітей.

Про книгу

Нова книга Романа Зіненка є результатом ретельного дослідження, яке ґрунтується на спогадах близько сотні бійців і офіцерів, від добровольця до вищого керівництва сектора «Б», учасників Іловайської трагедії. Окрім того, автору довелося переглянути, перевірити й хронологічно розібрати сотні публікацій, відео- і фотоматеріалів, що стосуються боїв під Іловайськом. Результати окремих журналістських досліджень, а також звіт тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України вміщені на сторінках цієї книжки.

Переважна більшість зібраних фактів до сьогодні не була відома українському суспільству. І хоча автор подає найбільш повну і реальну картину бойових дій під Іловайськом, залишається ще дуже багато питань, на які свого часу обов’язково будуть отримані відповіді.

Перша частина книжки висвітлює хронологію подій, що відбувалися 7 – 24 серпня 2014 року. Друга частина книжки висвітлює хронологію подій, що відбувалися 25 – 31 серпня 2014 року.

Ця надзвичайна книжка Романа Зіненка написана у дуже рідкому жанрі – історичний репортаж, хронологія та перебіг боїв очима солдат, опис, в якому відчуваєш нерв та емоції кожного бою, кожної краплі поту та крові. Це вражає, мабуть, тому, що це дослідження та цей твір зробив боєць, який безпосередньо воював в Іловайську та бачив все, що описано, на власні очі. Книжка є обов’язковою для усіх, хто хоче відчути, якою є війна в Україні, хоче мати в руках ретельно перевірений історичний матеріал, першоджерела інформації.

Іловайська операція – одна з ключових подій Війни за Незалежність, коли невеликі, поспіхом створені загони добровольців та армійців, нанесли болючий удар по донецькому угрупованню російських найманців і для порятунку ДНР регулярна армія російської федерації вторглася в Україну. Саме під Іловайськом вперше за час війни українські бійці взяли у полон 17 російських військовослужбовців, і вперше Україна продемонструвала всьому світу свідчення самих росіян, які спростували брехню путіна про відсутність російської агресії. Україна показала світу, що здатна дати відсіч російській армії, що є жертвою збройного нападу, і це повністю змінило ставлення до російсько-української війни у всьому світі. Це дозволило укласти Мінські угоди, і вперше країни Заходу стали сторонами врегулювання війни в Україні.

Значення Іловайська стало важливим не тільки через тактику та стратегію – це був моральний вчинок, приклад опору українців в умовах значної переваги російських військ.

Українські воїни могли здатися – скласти зброю та спустити прапор. І вони залишилися б живими. Але вони не драпанули та не здалися – вони пішли в бій заради держави, армія якої створювалась саме у пеклі таких битв. Іловайськ – це трагедія, подвиг та вічна слава і честь України.

Книжка Романа Зіненка має зайняти своє місце у кожній бібліотеці, це жива історія нашої країни, один з ключів для розуміння війни 2014 року.

Мине час. Війна скінчиться і стане історією. Щоб зберегти про неї правду в деталях, літописцям доведеться вивчити не тільки офіційні документи, але і перевірити численні свідчення безпосередніх учасників бойових дій. Відокремити вигадки і маніпуляції від дійсних фактів і свідчень. Оцінки, враження і свідчення звичайних людей, втягнутих у бурхливі історичні процеси, не завжди співпадають з офіційно оприлюдненими…

Про автора                               Роман Зіненко (нар. 1974 р.) – колишній морський піхотинець, доброволець батальйону «Дніпро-1», був серед тих, хто в серпні 2014-го опинився в пеклі Іловайська. Він не тільки вижив, але й написав одну з перших книжок про війну на Сході України – «Іловайський щоденник», що вийшла у видавництві «Фоліо». Ця чесна і відверта розповідь очевидця, який нічого не вигадує, а намагається бути максимально точним у своїх спогадах, отримала широкий відгук у читачів, насамперед у тих, хто виходив з-під Іловайська кривавим «зеленим коридором».

Василь Чепурний. Сто днів Широкої війни: Суспільно-політичне видання

 Чепурний В.Ф.

Сто днів Широкої війни [Текст] / В.Ф. Чепурний. – Чернігів: ПАТ «ПВК «Десна», 2022. – 130 с.

Чернігівський публіцист та громадський діяч Василь Чепурний створив свою хроніку «Широкої війни» – повномасштабного вторгнення російської федерації до України, що почалося 24 лютого 2022 року.

До книги Василя Чепурного «Сто днів Широкої війни» увійшли нотатки у соціальних мережах та щоденникові записи, зроблені під час перебування на Чернігівщині протягом перших ста днів цієї війни – у час окупації та звільнення області.

    Перші повідомлення про початок вторгнення, перші втрати і перемоги, зведення з фронту, оповіді свідків та бійців спротиву, спостереження про життя у блокадному місті та зрештою вигнання окупантів з Чернігівської області і її поступове відновлення. Усе це задокументовано автором крізь призму власного світобачення.

    Хронікальні записи поєднуються з історичними паралелями, міркуваннями про події в державі та перш за все – могутньою вірою у незламність України.

    Суспільно-політичне видання «Сто днів широкої війни» є у фонді Чернігівської обласної бібліотеки для дітей.

Про книгу

    Ці записи, безумовно, не претендують на повноту і вичерпність опису того стану, який протягом ста днів широкомасштабного російського вторгнення в Україну пережив Чернігів і його околиці. Проте автор певен, що колись така об’єктивна картина буде складена і його воєнні записи стануть частиною, одним із її пазлів.

          Ці записки писалися, наслухаючи авіанальоти і розриви снарядів, і оскільки автор був позбавлений доступу до телебачення, часто – мобільного зв’язку та Інтернету, а в перші дні й радіо, доки не знайшов якогось запиленого приймача та не під’єднався до раніше непотрібної антени (електрики також часто не було), то єдине, що йому лишалося – фіксувати уривчасті моменти свого і загальноукраїнського життя, без надії на оприлюднення друком. Не завжди вдавалося щось помістити на своїй сторінці в мережі Фейсбук – принаймні, не кожного дня (тому й не всі дні зафіксовані). Та було зворушливо, коли після одноденного його вимушеного мовчання пробивалися телефонні дзвінки – «Що з тобою? Чому мовчиш?». А в них прочитувалось: «Чи живий?». І це дорогого вартувало…

          Записки ці велися не з першого, приголомшливого дня – тоді було не до того, адже війна не очікувалася ніким, навіть тими, які зараз кажуть: «Я знав!». Не очікували не тому, що вірили у мирні наміри росії (навпаки – просвітяни і рухівці, всю 30-річну українську дорогу говорили, як та Касандра, про хижі наміри московії, але їх сприймали як екстремістів і націоналістів. Аж доки націоналістами довелося ставати всій країні). А тому не чекали повномасштабного наступу, що він виходить за межі логіки і здорового глузду. Проте, як виявилось, росія досі живе не зі здоровим глуздом, а без царя в голові, хоч і мариться їх фюреру царська корона на полисілій голові.

          Перший день війни Василь Чепурний стояв на узбіччі траси Гончарівське – Чернігів і вітав, показуючи переможну літеру V танкам, бронетранспортерам і вантажним машинам, що невпинно рухалися на війну. Майже на кожному транспорті був наш прапор і практично з кожного йому відповідали. Чепурний намагався привітати кожного, бо розумів: хлопці їдуть на війну. І не кожен з них повернеться живим. І думав ще про те, що жодне покоління українців не прожило свого життя без війни. Що війна України–Русі з московією–росією триває не перше століття і, дай, Боже, щоб це покоління поставило переможну крапку в тисячолітній війні.

          Першого дня війни Василь Чепурний вмістив на своїй сторінці у Фейсбуці фото неба – воно було тривожним…

          І почалися Хроніки Широкої війни. Символічно, що в день відкритого введення росією своїх військ на Донбас помер дончанин, Герой України Іван Дзюба. А автор прокинувся 24 лютого о 5-ій годині ранку від вибухів у сторону Києва (він був не в Чернігові на той час). В щоденнику записав: «Почалася широка війна (ще з маленької букви писав тоді – В. Ч.), росія – на початку свого реального розпаду! Боже, бережи Україну!»

Замість епілогу

Ми випрягли волів, перевернули плуга,

Сідлаємо коней та гостримо списи.

Відкинули жалі, згадали всі наруги,

Прости нас, Господи, помилуй і спаси.

 

На скресі двох світів стаємо до двобою,

На скресі двох епох гряде шляхетний світ.

Віч-на-віч Нація з безликою юрбою.

Навколо ворогів – суцільний живопліт.

 

Волога цвіль Європ лоскоче наші ніздрі,

Спекотних Азій тлін судомить рамена.

Чекає бій. Все інше буде… після.

Життя триває. Точиться війна.

                         Анатолій Лупиніс     

Про автора

Василь Чепурний – власний кореспондент газети ВР «Голос України» по Чернігівській області, почесний голова чернігівського обласного товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, заступник голови обласної організації Народного Руху України. Автор книг «Акурайку», «В осім барку» та (у співавторстві) «Цеглинка для рідного храму».