Василь Чепурний. Сто днів Широкої війни: Суспільно-політичне видання

 Чепурний В.Ф.

Сто днів Широкої війни [Текст] / В.Ф. Чепурний. – Чернігів: ПАТ «ПВК «Десна», 2022. – 130 с.

Чернігівський публіцист та громадський діяч Василь Чепурний створив свою хроніку «Широкої війни» – повномасштабного вторгнення російської федерації до України, що почалося 24 лютого 2022 року.

До книги Василя Чепурного «Сто днів Широкої війни» увійшли нотатки у соціальних мережах та щоденникові записи, зроблені під час перебування на Чернігівщині протягом перших ста днів цієї війни – у час окупації та звільнення області.

    Перші повідомлення про початок вторгнення, перші втрати і перемоги, зведення з фронту, оповіді свідків та бійців спротиву, спостереження про життя у блокадному місті та зрештою вигнання окупантів з Чернігівської області і її поступове відновлення. Усе це задокументовано автором крізь призму власного світобачення.

    Хронікальні записи поєднуються з історичними паралелями, міркуваннями про події в державі та перш за все – могутньою вірою у незламність України.

    Суспільно-політичне видання «Сто днів широкої війни» є у фонді Чернігівської обласної бібліотеки для дітей.

Про книгу

    Ці записи, безумовно, не претендують на повноту і вичерпність опису того стану, який протягом ста днів широкомасштабного російського вторгнення в Україну пережив Чернігів і його околиці. Проте автор певен, що колись така об’єктивна картина буде складена і його воєнні записи стануть частиною, одним із її пазлів.

          Ці записки писалися, наслухаючи авіанальоти і розриви снарядів, і оскільки автор був позбавлений доступу до телебачення, часто – мобільного зв’язку та Інтернету, а в перші дні й радіо, доки не знайшов якогось запиленого приймача та не під’єднався до раніше непотрібної антени (електрики також часто не було), то єдине, що йому лишалося – фіксувати уривчасті моменти свого і загальноукраїнського життя, без надії на оприлюднення друком. Не завжди вдавалося щось помістити на своїй сторінці в мережі Фейсбук – принаймні, не кожного дня (тому й не всі дні зафіксовані). Та було зворушливо, коли після одноденного його вимушеного мовчання пробивалися телефонні дзвінки – «Що з тобою? Чому мовчиш?». А в них прочитувалось: «Чи живий?». І це дорогого вартувало…

          Записки ці велися не з першого, приголомшливого дня – тоді було не до того, адже війна не очікувалася ніким, навіть тими, які зараз кажуть: «Я знав!». Не очікували не тому, що вірили у мирні наміри росії (навпаки – просвітяни і рухівці, всю 30-річну українську дорогу говорили, як та Касандра, про хижі наміри московії, але їх сприймали як екстремістів і націоналістів. Аж доки націоналістами довелося ставати всій країні). А тому не чекали повномасштабного наступу, що він виходить за межі логіки і здорового глузду. Проте, як виявилось, росія досі живе не зі здоровим глуздом, а без царя в голові, хоч і мариться їх фюреру царська корона на полисілій голові.

          Перший день війни Василь Чепурний стояв на узбіччі траси Гончарівське – Чернігів і вітав, показуючи переможну літеру V танкам, бронетранспортерам і вантажним машинам, що невпинно рухалися на війну. Майже на кожному транспорті був наш прапор і практично з кожного йому відповідали. Чепурний намагався привітати кожного, бо розумів: хлопці їдуть на війну. І не кожен з них повернеться живим. І думав ще про те, що жодне покоління українців не прожило свого життя без війни. Що війна України–Русі з московією–росією триває не перше століття і, дай, Боже, щоб це покоління поставило переможну крапку в тисячолітній війні.

          Першого дня війни Василь Чепурний вмістив на своїй сторінці у Фейсбуці фото неба – воно було тривожним…

          І почалися Хроніки Широкої війни. Символічно, що в день відкритого введення росією своїх військ на Донбас помер дончанин, Герой України Іван Дзюба. А автор прокинувся 24 лютого о 5-ій годині ранку від вибухів у сторону Києва (він був не в Чернігові на той час). В щоденнику записав: «Почалася широка війна (ще з маленької букви писав тоді – В. Ч.), росія – на початку свого реального розпаду! Боже, бережи Україну!»

Замість епілогу

Ми випрягли волів, перевернули плуга,

Сідлаємо коней та гостримо списи.

Відкинули жалі, згадали всі наруги,

Прости нас, Господи, помилуй і спаси.

 

На скресі двох світів стаємо до двобою,

На скресі двох епох гряде шляхетний світ.

Віч-на-віч Нація з безликою юрбою.

Навколо ворогів – суцільний живопліт.

 

Волога цвіль Європ лоскоче наші ніздрі,

Спекотних Азій тлін судомить рамена.

Чекає бій. Все інше буде… після.

Життя триває. Точиться війна.

                         Анатолій Лупиніс     

Про автора

Василь Чепурний – власний кореспондент газети ВР «Голос України» по Чернігівській області, почесний голова чернігівського обласного товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, заступник голови обласної організації Народного Руху України. Автор книг «Акурайку», «В осім барку» та (у співавторстві) «Цеглинка для рідного храму».