Харук
А., Жирохов М. Бойова хроніка 2022 року. Київ. Видавництво РАЦІО, 2024. 240 с.:
іл.
Російсько-українська
війна, яка почалась в лютому 2014 року, стала найбільшим військовим конфліктом
в Європі з 1945 року. До 24 лютого 2022 року це не було очевидним через гібридний
формат дій росіян. Але в цей день російська федерація за підтримки авіації і
флоту та з використанням крилатих і балістичних ракет розпочала широкомасштабну
агресію, масштаби і жорстокість якої вразили весь світ.
Попри
те, що бойові дії тривають, дуже важливо по гарячих слідах фіксувати хронологію
подій. Саме це і намагаються зробити військові історики Андрій Харук та Михайло
Жирохов у своїй роботі «Бойова хроніка 2022 року». Це не повноцінне
дослідження, яке в принципі не може бути проведено на цей момент, але серія
нарисів, які включають в себе описи бойових дій навколо Києва, Чернігова,
Харкова та Сум, операції по звільненню Харківщини і правобережної Херсонщини та
інші події російсько-української війни впродовж 2022 року.
Книга
Андрія Харука і Михайла Жирохова «Бойова хроніка 2022 року» є у фонді
Чернігівської обласної бібліотеки для дітей.
Уривок з книги
Перші дні
Вранці
о 05:00 24 лютого путін оголосив війну Україні, яку він сором’язливо назвав
«спеціальною військовою операцією». Росія розпочала вторгнення масованою
ракетною атакою, в якій були задіяні тактичні балістичні ракети «Іскандер» та
крилаті ракети повітряного базування. За перші години були обстріляні важливі
об’єкти військової інфраструктури України – штаби, бази, склади боєприпасів,
заводи, авіабази та аеродроми.
Щодо
Чернігівщини, то тут під обстріл теж попали всі можливі місця базування авіації
та дислокації військових частин, в тому числі аеродром Державної служби з
надзвичайних ситуацій у Ніжині. В останньому випадку загинули п’ятеро людей –
співробітники ДСНС та поліції.
Перший
удар прийняли на себе прикордонники. Зранку по трьох прикордонних пунктах
пропуску – «Сеньківка», «Нові Яриловичі» та «Грем’яч» –
було завдано ударів з РСЗВ «Град» –
причому як з російської, так і з білоруської території. Варто зауважити, що це
сталося ще до закінчення виступу путіна, який фактично був оголошенням війни.
Так, о 04:20 по розташуванню відділу прикордонної служби «Дніпровське»
(Чернігівський район) з безпілотників було скинуто декілька вибухових
пристроїв, що призвело до поранення семи прикордонників. Незважаючи на це,
прикордонники виконали своє завдання, підірвавши міст через Дніпро на кордоні з
Білоруссю.
Масштабне
наземне вторгнення почалося вже близько 07:00, коли через прикордонний пост
«Сеньківка» на територію України з Білорусі стала заходити бронетехніка.
Характерно,
що росіяни пішли одразу трьома напрямками – ріпкинським, седнівським та
сосницьким – минаючи населені пункти, не зриваючи українські прапори та не
займаючи адміністративних будівель.
Однак
українські військові були готові до такого розвитку подій. Річ у тім, що на тлі
стягування російських військ на кордоні, яке відбувалось з осені 2021 року в
межах командно-штабних навчань «Заметіль-2022», з початку лютого 2022 року
розпочалось розгортання в бойові порядки армійських підрозділів (передусім це
були підрозділи 1-ї окремої Сіверської танкової бригади).
Одночасно
за декілька днів до вторгнення до складу Збройних Сил почали ставити чоловіків,
які підписали контракт на проходження служби в лавах оперативного резерву
першої черги. Так, згідно з офіційними даними на Чернігівщині до лав Збройних
Сил планували призвати 3,5 тисячі резервістів.
Активізувалось також формування підрозділів
територіальної оборони – в Чернігівській області дислокована 119-та бригада, до
складу якої входить шість батальйонів: по одному в кожному з п’яти районів
області та міський чернігівський, який захищатиме обласний центр. Крім того, в
Чернігові також знаходиться Регіональне управління «Північ», в зону
відповідальності якого входить Житомирська, Київська, Полтавська, Сумська,
Черкаська, Чернігівська області та м. Київ. (С. 88 - 90)
Про авторів
Андрій
Харук – український військовий історик, доктор
історичних наук, професор, колишній завідувач кафедри гуманітарних наук
Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Спектр
наукових інтересів: військова та воєнна історія, армія, історія військової
техніки. Активно бере участь у міжнародних конференціях, присвячених питанням
військової історії, історії науки і техніки в Україні та Польщі. Головний редактор «Військово-наукового вісника»,
член робочої групи з розробки національної концепції військової історії.
Михайло
Жирохов – український історик, журналіст, військовий експерт, письменник,
завідувач філії «Військово-історичний музей» Чернігівського історичного музею
ім. В.В.Тарновського. Після переїзду
до Чернігова з Донецька змінив сферу наукових інтересів і почав розвінчувати
радянські міфи. Є автором близько 300
друкованих праць в періодичних виданнях та більш ніж 40 книг. Зокрема, автор
книги «Північний форпост. Чернігівський напрямок, 2022»: https://starshviddil.blogspot.com/2023/12/2022.html
Немає коментарів:
Дописати коментар