Олександр Красовицький. «Пів року інтелектуального спротиву. Нотатки видавця». Суспільно-політичне видання

Красовицький О.В.

    Пів року інтелектуального спротиву. Нотатки видавця / Олександр Красовицький; худож.-оформ. О.А. Гугалова-Мєшкова. – Харків: Фоліо, 2022. – 364 с.                                                                 Ця книжка написана українським видавцем, який 32 роки свого життя віддав книзі як предмету матеріальної культури. 24 лютого 2022 року, як і в усіх українців, його життя зазнало кардинальних змін, утім звичка викладати нотатки у Фейсбуці не змінилася. Вони й стали щоденником, який розповідає як про події, що відбувалися впродовж шести місяців 2022 року в нашій країні та світі, так і про його особисте ставлення до них.

«Честь і гідність. Це головне, що є в українців, – впевнений автор. – Ми переможемо. Кожна сльозинка дитини віділлється тим, хто заподіяв їй лихо, тим, хто відверто підтримав агресію, тим, хто змовчав, підтримуючи зло потайки. Це не помста – кара...»

Книга є у фонді Чернігівської обласної бібліотеки для дітей.

Від автора (уривки)

«Ці тексти – мій оголений нерв у перші пів року Великої війни. Я впевнений, що саме в ці місяці склалася українська політична нація. Далі буде простіше. З’явилися нові герої, не тільки на фронті. Виникли маркери «свій – чужий». І нарешті ми побачили світло в кінці тунелю. Це далося дорогою ціною. Але це сталося. Сподіваюся, що моя наступна книжка не стане знов піврічною: український народ очистить нашу землю від залишків ворогів і усвідомить, що тепер ми самі відповідальні за наше майбутнє».

З розділу 1. Від шоку до болю:

24 лютого 2022 р. Погляд через пів року. 13.08.2022

Ми очікували, що в лютому щось відбудеться. Навчання в Білорусі, нескінченне путінське словоблуддя перед західними лідерами, накачування ситуації з окупованими областями Донбасу не залишало шансів на те, що цього разу «пронесе». Може, й будуть шашлики на травневі, проте чи будуть ці травневі святами? Нас не готували – ми готувалися самі. Найбільш досвідчені у військовому плані закупалися зброєю та навчалися її використовувати, інші – збирали валізи й писали про це в соцмережах. Я здав квитки до Європи і попередив близьких про майбутні варіанти. Цей день для мене пройшов у квартирі в Урядовому кварталі під чутні вибухи вдалині та постріли поруч. Новини були неповними й нерадісними. Невдовзі – Васильків та Гостомель. Друзі радили терміново виїжджати всім з Києва та Харкова, моя сім’я тоді була поділена на ці два міста. Спілкувалися багато разів на день, як всі в той час, мабуть.

З розділу 2. Від болю до надії:

01.04.2022 р.

Військові росії йшли на прогулянку за хлібом-сіллю. Деякі – на навчання. Хтось – на парад.

Їхні рідні чекали орденів, звань, нових квартир, премій – отримали рани та опіки. Деякі відучилися назавжди. Когось, кому пощастило потрапити в полон, чекає парад полонених після нашої Перемоги. А родичам – похоронки і (якщо пощастить) кілька знецінених рублів від х…, на вбитих фашистів.

З розділу 3. Від надії до впевненості

03.06.2022 р.  100 день гарячої фази. Тільки тези.

1. Велика вдячність героям. Вдячність ЗСУ. ТРО. Окремим підрозділам. Нацгвардії. Нацполіції. Усім, хто нас захищає. Саме вони здивували світ і дали нам можливість жити.   

2. Друге народження української сучасної політичної нації. Те, що не було зроблено в 1991-му, відбулося в 2022-му. Багато питань, які було складно вирішити, вирішились. Мова. Вже остаточно – повністю єдина у всіх аспектах. Єдність – від Харкова та Маріуполя до Львова і Чернівців.

3. Чергове підтвердження, що громадянське суспільство, волонтерство, підтримка один одного – з кожним роком міцніше. Саме це утримало державу та населення фінансово в перші дні. Саме це дало можливість евакуювати наше майбутнє – жінок та дітей.

4. Україна – це Європа. Демократичний світ майже одностайно підтримав нашу країну в біді. Хто свідомо, хто під тиском обставин. Міжнародна підтримка посилюється щоденно. Українська дипломатія зробила майже неможливе.

5. Уже весь світ впевнений у нашій перемозі. Але це питання часу, її не буде завтра чи за місяць. Ми повинні бути єдиними і без істерик допомогти ЗСУ виконати свою роботу. Агресор майже зупинив свій рух на сході. Настало літо, і саме літом ми побачимо перевагу мотивованих наших захисників над тими покидьками, зібраними з усіх усюдів, що прийшли на нашу землю, – перевагу мужності над підступністю, честі – над мародерством, захисників – над ґвалтівниками.

Слава Україні!

Героям Слава!

Смерть ворогам!       

Про автора

Олександр Віталійович Красовицький (нар. 1967 р.) – директор і головний редактор видавництва «Фоліо», хімік за освітою. Автор книжок «Імператив. Бесіди в Лясках» (спільно з польським режисером Кшиштофом Зануссі); «10 розмов про історію України», «10 розмов про майбутню Україну», «10 розмов про історію України та світу» (спільно з істориком Данилом Яневським); збірки повістей «Завтра».