Реальна історія, що відбулася
навесні 2017 року на шахті Бутовка поблизу прифронтової Авдіївки. Крихітне лисенятко
народилося під час війни, осиротіло через війну – і тут же, на фронті, знайшло
нову сім’ю серед військових Збройних Сил України. Через історію маленької Аліски
та інших пухнастих побратимів доступною мовою розповідається про бойові дії на
сході України, трагедії і перемоги під час відбиття російської агресії. Всі події
– дійсні; головні герої - реальні бійці 72-ї бригади. Деякі події художньо
прикрашені виключно заради стрункості літературного викладення.
Видання доповнене активними
посиланнями на відео сюжети та публікації стосовно описаних подій , інтерв’ю з
героями книги. За допомогою елементів доданої реальності ви зможете стати учасниками
подій: погладити лисичку, взяти участь у знищенні ворожого танку.
Книга призначене для всіх,
хто хоче більше дізнатися про цю війну та відчути те, через що пройшли наші захисники.
Відео-презентація книги від
авторки: https://www.youtube.com/watch?v=31bSHLPDDUY
Передмова
Вітаю вас, мої дорогі читачі!
Як ви вже побачили на обкладинці, звати мене Олена. Я мати чотирьох дітей, вже
дорослих, і бабуся чотирьох онуків, ще маленьких. До війни була вчителем,
журналістом, диригентом церкового хору…Та коли почалася війна, я стала
військовослужбовцем, щоб захистити їх і ваше майбутнє.
Я бачила війну
на власні очі, відчула її власним серцем. Спершу майдан і Крим, потім Донецьк, Луганськ,
Слов’янськ, Маріуполь, Волноваха, Авдіївка і Червонопартизанськ, Гранітне і
Світлодарка. Так само, як і інші патріоти, я перебувала на передньому краї
лінії фронту, втрачала побратимів, потрапляла під обстріли та в полон, рятувала
цивільних і волонтерила для військових. З серпня 2015 року стала
військовослужбовцем 72-ї окремої механізованої бригади, яка стала для мене
надійною військовою родиною. Тут я народилася як військовослужбовець, навчалася
військовій мудрості у кращих командирів, знайомилась з кращими представниками
мого народу, вчилася любити свою країну, як вони: до героїзму, а іноді й до
смерті.
Цю книгу про маленьке лисенятко я написала, власне, для
дітей, дружин і мам моїх побратимів. Приїжджаючи з дому після відпусток, вони
казали : «Не знаю, як розказати своїм про тее, що ми пережили тут. Не хочеться лякати
їх зайвими подробицями, та й не все можна розповідати. Тому вдома я завжди
мовчу. А рідні ображаються, думають, ніби я з ними розмовляти не хочу… А як
розкажеш? Про страх під час обстрілів, про страшний біль втрати товариша, про
те, чому ми під час зустрічей згадуємо лише смішні епізоди – наче війна то
суцільний анекдот. Хвалитись успішними діями? То ще гірше! Не хочу бути схожим
на обвішаних купованими медальками «ваєвак». Хай краще про мене інші розкажуть.
Ті, хто знають. Хто був поруч зі мною в одному окопі – і з ким поруч був я».
І я написала книжку про лисеня. Те, яке було поруч. Яке так
само, як і будь-хто, боїться вибухів – але перемагає страх. Втрачає найдорожчих
– але мусить жити далі. Потрапляє в кумедні ситуації – і здійснює героїчні
вчинки. Геть не думаючи про героїзм. Ця книга про дружбу, людяність, відданість,
самопожертву. Про те, як лишитись людиною в нелюдських умовах. Про життя, яке
перемагає смерть. Про мир, який настане після нашої перемоги.
Спочатку це була маленька книжечка зі справжніми
фронтовими світлинами в тоненькій обкладинці на 25 сторінок. Але буквально всі.
Хто її читав, задавали мені єдине запитання: «А далі?» Хіба історія фронтового лисеняти
та його друзів закінчилась після знищення російського танку? Звісно, що ні! Війна
й досі триває, тож триває і історія Аліски та її друзів, бійців 72 бригади та
інших уславлених військових підрозділів на лінії фронту. В цій книзі ви
знайдете безліч кумедних і героїчних історій про фронтових тварин та про людей,
які тримають наш східний фронт. Я ілюструвала їх справжніми світлинами та
відео, знятими в той самий час, на тих самих позиціях, з тими ж людьми і
тваринками. Мені дуже хочеться, щоб ви зрозуміли їх і полюбили так сильно, як
люблю їх я. не знаю, наскільки мені це вдалося – судити вам, мої дорогі читачі.
Єдине, що хочу ще додати: наша перемога обов’язково
настане! У нас вибору немає, ми захищаємо свою землю і своїх людей. А от чи
будемо ми достойні цієї перемого, чи будемо достойні крові тих, хто віддав за
неї своє життя – залежить від нас.
Будьте здорові й щасливі у вільній країні!
Любіть Україну – ми зберегли її для вас…
З повагою
і найкращими побажаннями
– військовослужбовець
Збройних Сил України
старший
лейтенант Олена Мокренчук
Про автора
Олена Вікторівна Мокренчук старший
лейтенант Збройних Сил України, прес-офіцер за посадою, історик за фахом. Письменник
і журналіст за покликанням душі. З 2000 року член Національної Спілки
журналістів України; у 2019 році з книжками «Аліска, фронтова лисичка» та «Афінка
з «Куби»» була прийнята до Національної Спілки журналістів України. Народилася Донецькій
області, Приазов’ї – там починала свій творчий шлях як історик та журналіст. У 2004
році починає працювати в київських виданнях і через п’ять років остаточно
переїжджає до Києва разом з родиною.
21 листопада 2014 року разом з дітьми виходить на Майдан
проти бандитського панування Януковича за вільну європейську Україну. Усі три місяці на Майдані активно висвітлювала
поточні події, разом з іншими журналістами в режимі реального часу показувала
правду про нашу Революцію Гідності. Коли російські війська здійснили напад на
Крим, разом з олегою. Журналісткою Ємою Солдатовою вела прямі трансляції з
Криму.
Коли спалахнув рідний Донбас, напружено працювала там
спершу як волонтер і журналіст, а з серпня 2015 року – як солдат 72-ї окремої
механізованої бригади ЗСУ. Закінчивши фахові курси Міністерства оборони, стала
прес-офіцером рідної бригади, з 2018 року стала тво начальника прес-центру ОК «Північ».
Але де б вона не була. Які б посади не обіймала, вважає своєю місією
розповідати суспільству лише те, що знає, в чому особисто брала участь, що
бачила на власні очі. Ця непідкупна правдивість, підтверджена авторськими фото
та власноруч відзнятими відео, надає особливої ваги її творам, серед яких
дописи для інтернет-видання та друкованих ЗМІ, книжки для дітей і дорослих,
фотоальбоми та документальні відео.
Мама чотирьох дітей, трьох онуків і внучки, вона прагне
зберегти Україну вільною для наступних поколінь. Своїм гаслом вважає: «Все буде
добре, і ми переможемо!»
Немає коментарів:
Дописати коментар