Це
розповідь про те, як війна за лічені дні змінила життя однієї родини з
Чернігова. Це щоденник жительки Чернігова з 24 лютого до 25 травня 2022 року,
де немає розповідей про бойові дії, натомість це історії про щоденну боротьбу
за виживання маленької сім’ї у великій війні.
Олена Лазун перетворює російсько-українську війну
на війну особисту — з побутом, тривожними думками, страхом й змінами у
прифронтовому Чернігові. Хронологічні текстові записи детально розповідають про
різні моменти життя авторки і яскраво показують, що значить жити в умовах війни
й не втрачати віру.
Книга є у фонді Чернігівської обласної
бібліотеки для дітей.
Передмова
Мій
щоденник війни – це розповідь про те, як війна за лічені дні змінила життя
простої мирної родини з Чернігова.
Як
сім’я з чотирьох чоловік вимушена була перебратись з комфортної квартири до
підземелля.
Про
їх підвальне існування, про цілодобові обстріли, голод, відсутність води, а
потім втечу з ризиком для життя.
Про
те, як день за днем ставало все гірше і страшніше.
Про
те, як вони мало не божеволіли через відсутність всього – опалення, газу,
світла, води, електрики, зв’язку, продуктів, медикаментів.
Про
те, як люди намагалися вижити в блокадному місті.
Наскільки
це було складно – сидіти в підвалі з маленькою дитиною.
Не
митись тижнями та спати у верхньому одязі.
Про
інформаційну блокаду.
Про
те, як вони мріяли про порятунок, а ніхто не допомагав.
Люди
могли розраховувати тільки на себе.
Це
крик про те, що цивільним не місце на війні!
З
цивільними ніхто не рахується на війні.
Це
ті жертви, до яких готове суспільство.
Бо
це ж війна.
Але
це ж люди!!!
Живі
налякані жінки та діти.
Тут
ви не прочитаєте про бойові дії.
Тут
немає історій про жахливі злочини російських військових.
Це
всього лише історія про руйнування життя однієї родини.
А їх
насправді сотні.
Таких
родин.
Таких
історій.
Це
розповідь про те, як змінювалось життя маленької сім’ї в цій великій війні.
Змінювалось назавжди.
Про авторку
Олена
Лазун народилася у місті Капувар (Угорщина) в родині військового. Після закінчення
школи в Конотопі Сумської області було навчання в Ніжинському державному
університеті імені Миколи Гоголя за фахом «вчитель української мови та
літератури». З 2000-х років – в журналістиці. Одружена, виховує сина Матвія та доньку
Катерину.
Немає коментарів:
Дописати коментар