Олександр Ясенчук: «Вражений патріотизмом та самоорганізацією своїх земляків, які об’єдналися перед смертельною загрозою»

24 лютого 2022 року.                                       О першій ночі мене попередили, що за декілька годин може розпочатися війна. Перші дії: поставив на зарядку рацію, перевірив зв’язок з побратимами з тероборони, які вже тривалий час готувалися до війни – незважаючи на запевнення влади. Прокинувся о 4-й ранку – все добре, світло горить, в мережі нічого не пишуть – відчув полегшення. Коли за деякий час за вікном почув вибухи ракет, сконтактував з прикордонниками, отримав інформацію про напади на прикордонні застави – зрозумів – почалося.          Того ж дня зустрівся з побратимами, провели нараду. В обід перебалакав з хлопцями з прикордонних містечок, які вже зайняли росіяни – почав формувати мережу інформаторів, людей, які б повідомляли про перебіг подій в області, на окупованих росіянами територіях, думати, як допомогти військовим і чим саме, що їм потрібно першочергово. Так сталося, що чимало моїх побратимів увійшли до складу Чернігівської тероборони – 119 бригада, значна частина з них зайняла командні посади. Але, звичайно ж, головне місце займали думки – як убезпечити рідних.

Про причини війни

   Не буду довго писати про те, що російська імперія без України є неповноцінною. А бажання володарювати, показати всьому світу «кузькіну мать», без наслідків харкнути перегаром в обличчя цивілізованому світу в росіян є.

   Політична еліта Росії з 90- х років ставилася до України, як до гілки, яка відчахнулася від російського державного дерева і яку потрібно «повернути на місце». Путін недарма називав розпад СРСР найбільшою геополітичною катастрофою і обіцяв повернути всі території. І хоча війна з Росією почалася з 2014 р., часу захоплення Криму, бойових дій на Донбасі, а передумови до неї, підготовка зафіксована ще раніше. Путін до 2019 р. – обрання Президентом Зеленського - не провадив таких масштабних дій. Колосальна підтримка українцями Президента, який поставив якнайпершим завданням «припинення вогню на Донбасі» та «принести мир в Україну», дала підставу аналітикам Путіна вважати, що ми захочемо миру з початком повномасштабної війни. На щастя, вони помилилися. Українська нація змогла самоорганізуватися, військове керівництво взяло ситуацію під контроль, в політичній сфері була створена коаліція з різних патріотичних сил.

   Я з дитинства розумів, що Росія – це ворог, зі смертельних обіймів якого Україна вирвалася в 1991 р., але який прагне її поневолити знову. Був вражений патріотизмом та самоорганізацією своїх земляків, які об’єдналися перед смертельною загрозою.

Про оборону Чернігівщини

   Загалом Сіверщина: Чернігівська та Сумська області, це ворота до Києва. Чернігівська область, яка досить велика за площею, межує з Росією на півночі та її союзницею Білорусією на заході – кордон проходить по річці Дніпро та пвн. заході. На півночі – Задесення - покрита лісами та болотами і малозаселена територія, її відрізає від центральної частини області повноводна річка Десна, яка, не доходячи до Дніпра кілометрів 50, в районі Чернігова повертає на південь до Києва, це територія Міжріччя. У лісистому і малозаселеному Міжріччі знаходяться два військові містечка: Гончарівське – місце розташування 1-ї окремої танкової Сіверської бригади та навчальний центр «Десна». У Чернігові, перебував штаб ОК «Північ», частини Нацгвардії, полк зв’язку, залізничний полк, досить значне угрупування Держприкордонслужби.

   Напередодні вторгнення, у відповідь на скупчення російських військ на території Білорусі, почали розгортання на прикордонних територіях підрозділи 1-ї танкової бригади та 58-ї мотопіхотної бригади, підрозділи тероборони.

   24 лютого російські війська, завдавши ракетних ударів по ймовірним місцям перебування ЗСУ, почали наступати трьома шляхами: ріпкинським, городнянсько-седнівським та сосницьким. Підрив мостів у перші години наступу показав свою ефективність, сповільнив темпи просування військ противника і спутав йому карти в прямому сенсі цього слова. Так, один з танків який затонув у Десні, згідно документів, що витягли з нього, мав наступати на Сумщину, але підірваний міст між Новгород-сіверським та Шосткою сплутав карти росіянам і вони почали шукати інші шляхи, заблукали й потонули…

   В перші дні росіяни швидко рухалися до Києва, не зупиняючись в населених пунктах, намагаючись блокувати великі міста. Командування ЗСУ вирішило їх зупинити біля Чернігова – перетворивши його на фортецю, тим паче сюди відійшли і частини з Сумщини. Ворог декілька разів намагався захопити Чернігів, завдавали артилерійських та ракетних ударів, здійснювали бомбардування з літаків, знищили міст через Десну, після цього Чернігів опинився в умовному оперативному оточенні, а гуманітарні вантажі перевозили легковими автомобілями через пішохідний міст або переплавляли човнами. Незважаючи на активний ворожий тиск, Чернігів не капітулював, а вистояв.

   Ще одним місцем зосередження росіян на Чернігівщині став Бобровицький район, куди вони дісталися від кордонів з метою атакувати Київ зі сходу. Їх відкинули, але в козацьких селах Новий та Старий Биків росіяни продовжували перебувати ще місяць, створили тут своєрідну військову базу. Щоб залякати українців, вони піддали місцевих мешканців тотальному грабунку та терору, розстрілювали молодих хлопців, арештовували та розстрілювали хлопців та дівчат. Подібну трагедію пережили в селі Ягідне під Черніговом, де окупанти тримали майже місяць в шкільному підвалі в голоді та холоді понад 350 жителів цього села. Люди помирали і декілька днів перебували серед живих, виходити «до вітру» було заборонено, замість цього слугували декілька відер…

Про волонтерську роботу.

   Наша команда волонтерів об’єднана в Благодійний Фонд «ЗАХИСТИМО УКРАЇНУ!», наші партнери – Чернігівська громадська організація «Суспільна Служба України», Гончаренко Центр – партнер Чернігів, Культурний центр «Інтермеццо» та багато інших. 

Ми маємо два напрями роботи: допомога військовим, цим займаюся я, та допомогою цивільним, цим займається волонтерка Ірина Соломаха. З найголовніших досягнень: ми разом з друзями передали захисникам 20 квадрокоптерів на суму 50 000 євро, 3 пристрої радіоелектронної боротьби DronHunter – це такі собі рушниці проти російських коптерів, на суму 12 000 євро, більше 50 тепловізорів на суму 1 500 00000 грн.. У часи боїв за Чернігів, коли місто було в облозі і російські літаки щодня з надзвичайною жорстокістю бомбили місто, ми для потреб протиповітряної оборони придбали вантажний автомобіль за 400 000 грн.. Його обшили бронею і встановили зверху зенітку. Для потреб армії передали декілька автомобілів, три супутникові телефони для військової розвідки за 120 000 грн., тепловий приціл для 8 полку ССО за 2300 дол. США, 150 бронежилетів, 20 рацій Motorola 4800, до 100 рацій - баофенг…

   Щодо допомоги цивільним, то ми надали більше 50 тон допомоги чернігівцям, що постраждали від війни, лікарням нашого краю, адже під час боїв за Чернігів були прямі влучання в корпус центральної міської лікарні №2, корпуси обласної лікарні. В цих лікарнях було знищено медичне обладнання.

Загалом в Чернігові під час боїв різних ступенів пошкодження було завдано 551 багатоповерховому будинку, або близько 40 000 квартир, близько 300 будинків у приміських селах зруйновано вщерть, до 700 зазнало значних руйнувань.Тож люди потребують допомоги з житлом, продуктами харчування довготермінового зберігання, ковдрами, ліками, тощо..

Ще один напрямок дуже важливий, це гуманітарний. Північ області була окупована росіянами, які вилучили з бібліотек історичні, художні книги, які не співпадали з ідеологією «русскаго міра» та знищили їх. Тож тепер ми намагаємося поповнити правильними книгами книгозбірні. Цю ініціативу ми реалізуємо разом з видавництвом «УВС» та відомим публіцистом Віктором Рогом.

   На півночі області, а це 5 прикордонних громад: Новгород-Сіверська, Семенівська, Корюківська, Сновська та Городнянська, досі тривають бойові дії. Щодоби відбуваються обстріли населених пунктів росіянами, періодично намагаються прорватися через кордон російські банди, щоби нести українцями смерть. Військові, що захищають кордон, потребують значної кількості тепловізорів та квадракоптерів, для виявлення росіян заздалегідь, а це актуально в умовах густих лісів та збільшення темної частини доби, що скоро розпочнеться, пристрої для радіоелектронної боротьби з російськими дронами та безпілотниками, захищені типи рацій, зокрема Motorola. Особливо варто зосередитися на допомозі славетній 1-ій окремій танковій Сіверській бригаді, воїни якої відстояли Чернігів, а зараз боронять південь України.  

Як змінилися люди під час війни?..

   Стали більш організованими, щирими, доброзичливими. Вразила величезна кількість людей, які із загрозою для життя інформували ЗСУ про рух російських військових колон. Ще більша кількість бійців тероборони, які самоорганізувалися і пішли захищати рідний край.

Як закінчиться війна?..

   Виключно перемогою України. Це означає – кінець російської імперії. Адже перемир’я, до якого нас підштовхують, - це перерва років на 3-5, а далі Росія знову почне новий наступ з нових позицій. Для перемоги Україні західні союзники повинні надати багато якісного озброєння.  Сподіваюся в колективного заходу переможе прагматизм, адже після загарбання України Росія найімовірніше ударить по Балтійським країнам, Польщі, територія її інтересів широка, аж до Берліну.  Щиро дякую урядам США та Британії за допомогу, нашим європейським союзникам, друзям України в усьому світі.

Олександр Ясенчук. Громадський діяч, політик, волонтер і журналіст.