Оксана Дорохова. "Б'ється серце пораненим птахом...". Вірші

Б’ється серце
пораненим птахом.
Навпростець
горілим шляхом
йде душа,
сліпа, сива від болю…

Краю любий,
благаю у долі
миру і тиші,
світлої днини,
захисту Божого
для України!

23 березня 2022р.

*  *  *

Не квітне квітень,
кричить плаче
вітром, дощами.
Голосить, побивається
мати Україна
за своїми синами.
Попелом і кров’ю
полягли у землю
вбиті її діти.
І ростуть могили…
Снігом сивіє квітень:
«Їм би ще жити… Жити!».
12 квітня 2022р.

*  *  *
Покалічена ворогом,
понівечена, поранена
Україна моя,
незламна, нескорена.
Твої рани страшні…
не загояться, не забудуться,
на сонці не вицвітуть,
ніколи не прощаться!
17 липня 2022р.
 
*  *  * 
Ти пробач мені, мамо,
що не можу тебе захистити.
Сум в очах, потай плачеш,
забуваєш, як то було радіти…
 
Твій біль в моїх венах.
І місця собі не знаходжу.
Ти пробач мені, мамо,
що війну зупинити не можу!
                                        не зможу…
20 вересня  2022р.
 
*  *  * 
Сонце сходить…
Лунка тиша, жахлива…
Знову сирена…
Дійсність люта, глузлива…
 
Не птахи в небі!..
Ллється вогняна злива…
Палають міста…
Земля від попелу сива…
18 жовтня 2022р.

СОЛДАТ
Моя остання  ніч!..
Жнець  поруч, за спиною.
Лютує межень,
вкриває сивиною.
 
…Пішла моя Зима?
Ще ні. Ще ні… Чекає!
Всміхається мені
і йти не поспішає.
 
Чи справді ніг нема?!
Бо вже і не болить.
До рідного села
вертаюся за мить.
 
… у хаті тепло так.
І мати коло печі.
Сідаю край стола.
Скидаю важкі речі…
 
…Наїлася Зима
і вийшла за поріг.
Після її обійм
я рухатись не міг.
 
Завиває крутень.
Стужа гризе тіло.
Стало важко дихати.
В очах почорніло.
22 листопада 2022р.
  

Дорохова Оксана Валентинівна, жителька м. Чернігова. Провідний редактор КЗ «Чернігівська обласна бібліотека для дітей».

Писати вірші почала у шкільному віці, друкується з 2015 року. Вірші, присвячені подіям російсько-української війни увійшли до поетичних збірок «100: Поетичний альманах. В ритмі волі» (2022р.) та «100: Поетичний альманах. Автори весни» (2023р.).