Дорога в нікуди… і назад: документалістика, нотатки, поезія, проза,
фото / Тетяна Череп-Пероганич, Юрій Пероганич. — Біла Церква: Час Змін Інформ,
2025. — 168 с.
«Дорога
в нікуди… і назад» - збірка спогадів та переживань самих авторів, їхніх
родичів, друзів, колег і земляків, яким судилося пройти через важкі
випробування війною. Шлях у невідомість на початку повномасштабного вторгнення,
залишена домівка, окупація, розлука з дітьми, повернення додому, волонтерство –
кожна з цих історій у цій книжці є свідченням незламності та сили духу
українців. Це не просто книжка – своєрідний дарунок нащадкам. Бо коли настане
перемога, ці сторінки нагадають, якою ціною здобуто її.
Цю книжку міг би
написати кожен з нас, адже кожен має свою дорогу в нікуди... і назад. А багато
хто з цієї дороги ще й досі назад не повернувся. Мабуть, міг би... але не
написав, бо важко занурюватися спогадами у 2022 рік — ті спогади хочеться
витіснити, забути, залишити глибоко всередині.
Цю книжку міг би написати кожен, але не написав
— не вистачило сили. Але її написали
Тетяна Череп-Пероганич і Юрій Пероганич, знайшовши силу, любов і сміливість
поділитися найособистішим. Вони писали
про свою дорогу — нелегку, сповнену втрат, розчарувань, страху і, подекуди,
маленьких чудес. Але в їхній дорозі багато хто з нас впізнає себе: свої
спогади, емоції, переживання. (Видавництво "Час змін Інформ»)
Книга є у фонді Чернігівської
обласної бібліотеки для дітей.
Від авторів
То
була дорога в нікуди… Бо ми до кінця не
знали, , де наша зупинка в цій «подорожі». Полишали домівку, закидаючи в
багажник автівки нашвидкуруч зібрані речі, і їхали з єдиною метою якнайдалі вивезти
дитину від вибухів, що вже лунали зовсім поруч, біля рідної панельної
багатоповерхівки.
А
потім… Потім були нові люди, стіни чужого дому, який прихистив нас на два
місяці – до повернення в столицю. Були сльози, хвилювання, розпач, очікування.
Було багато всього.
Ця
книжка почала писатися саме тоді – в дні розпачу. Занотовувалися події, думки,
історії. Велися щоденникові записи, народжувалися вірші. Ми думали, що пишемо
це для себе. А потім з часом – вирішили довести написане до ладу й поділитися з іншими.
Бо це не лише наша історія. Це історія
кожного, кого зустріли на шляху. Хто був і лишається поруч. Це наша спільна
пам’ять. Наша дорога. Наша книжка.
До
речі, коли дванадцятирічний син Богдан працював над ілюстрацією для обкладинки,
вона вийшла занадто яскравою й освітленою. Зауважили: «Та ми ж їхали по темній,
тривожній дорозі…». Але юному художнику видніше.
-
Я намалював ту дорогу, яка веде не до смутку, а до радості, світла, позитиву.
Нехай буде така, - відповів він.
І нехай. Хай сумні дороги –
навіть у спогадах – трапляються дедалі рідше. А світлі – з’являються частіше.
Особливо в дитячих очах.
Про авторів
Тетяна Череп-Пероганич – письменниця, журналістка, громадська
діячка, волонтерка, членкиня національних спілок письменників, краєзнавців та
журналістів України. Голова ради ГО «Творча еліта України». Авторка поетичних,
прозових книжок для дорослих та дітей, співавторка, упорядниця колективних
збірників та альманахів.
Юрій Пероганич – гендиректор Асоціації підприємств інформаційних
технологій України та співзасновник ГО «Вікімедіа Україна». Редактор
«Вікіпедії» з 2006 року, відтоді започаткував в українській версії
онлайн-енциклопедії понад 4100 статей і вніс більш ніж 200 тисяч редагувань до
понад 35 тисяч статей.
