ЧИТАЄМО ПРО ВІЙНУ. Сергій Троян «Грані війни: мережевий щоденник історика»

   Троян С. Грані війни: мережевий щоденник історика / Київ : Ніка-Центр, 2023, 272 с.

            У мережевому щоденнику відомого українського історика Сергія Трояна відбилися рефлексії на значущі виклики, небезпеки і перебіг подій першого року повномасштабної російсько-української війни (24 лютого 2022 – 24 лютого 2023 рр.). Людина, що тонко відчуває, – українець, патріот, учений, дипломат – створив багатогранну розповідь громадянина, що переживає трагедії, які розкололи наш звичний світ. Емоційні екскурси у передумови та історичне підґрунтя, зовнішню політику, реакцію офіційного і неофіційного закордоння, внутрішні настрої, суто бойові дії узагальнюють досвід пересічного українця, пов’язаний з життям і війною, викликають співпереживання і великий інтерес до описаних подій.

Низка щоденних записів, викладених автором у мережі Фейсбук, присвячена конкретним захисникам України – вчителям, викладачам, науковцям, військовим. Дописи містять посилання на матеріали, оповіді, вірші тощо інших осіб, сприяють поглибленому розумінню всієї палітри героїчної боротьби українців, які захищають не лише свою незалежність і свободу, а й загальноєвропейські ліберально-демократичні цінності.

Видання буде корисним для підтримки наших співгромадян як всередині країни, так і за її межами, зробить зрозумілішими події, що відбувалися, мають місце сьогодні та дають надію на перемогу й мирне життя – своєрідний маніфест української нескореної нації.

Видання підготовлено за сприяння державної установи «Український інститут книги» за кошти державного бюджету України та призначене для поповнення бібліотечних фондів.

Авторська думка може не збігатися з офіційною позицією державної установи «Український інститут книги».

Книга є у фонді Чернігівської обласної бібліотеки для дітей.

Уривок з книги

ЛЮТИЙ 2022

28 лютого 2022 року

ДОРОГІ ДРУЗІ!

Запеклими боями із знавіснілим рашистським ворогом завершився четвертий день війни для моєї рідної України-Русі. Запам’ятайте його. Пізніше про нього буде написано дуже багато.

По-перше, що головне, цей день 27 лютого 2022 року, незалежно ні від чого, є днем НАШОЇ ПЕРЕМОГИ у російсько-українській війні, яка була розв’язана росією у лютому 2014 року.

По-друге, як додаткове пояснення першої тези, путінська росія фактично капітулювала рішенням перевести в режим бойового чергування стратегічні сили так званої ядерної тріади (балістичні ракети наземного базування, підводні човни з балістичними ракетами, стратегічні бомбардувальники з ядерними боєзарядами). Це практично останній смертоносний для всього світу “козир” російської тоталітарної державної машини.

По-третє, росія війною проти України і всіма своїми діями в цій війні ще раз, і цього разу “до основания”, остаточно сплюндрувала і розтоптала міжнародно-правові основи співжиття в сучасному світі, погрожуючи “ядерним кийком” як глобальному співтовариству, так і Україні – без’ядерній державі, яка добровільно ліквідувала свій (третій у світі на той час) ядерний потенціал під гарантії дотримання українського суверенітету і територіальної цілісності від п’ятірки держав “ядерного клубу”, зокрема і російської федерації.

По-четверте, після остаточної нашої Перемоги має обов’язково відбутися Міжнародний трибунал, на якому судитимуть російських політичних і воєнних злочинців за безпричинні, невмотивовані, брутальні злодіяння, заподіяні не лише Україні, а й усій світовій спільноті.

По-п’яте, російська федерація повинна повернути всі окуповані з 2014 року українські території і сплатити Україні у формі контрибуції відповідну суму за завдані за цей час збитки. Причому після віроломного удару по Україні, після розв’язання гарячої фази широкомасштабної та різноаспектної війни проти нашої держави, українського суспільства і кожного громадянина-українця, росія повинна не лише капітулювати, а й сплатити саме контрибуцію.

По-шосте, поряд із росією обов’язково повинна відповісти за злочини її союзниця – Білорусь. Саме ця держава – засновниця ООН перетворилася на посібника російського агресора у війні проти України.

По-сьоме, після війни має бути відновлено міжнародно-правове регулювання у рамках усієї сучасної системи міжнародних відносин, яке б обов’язково включило як мінімум реорганізацію ООН. На наш погляд, для вирішення цих й інших нагальних завдань у сфері сучасної світової політики потрібен Великий Міжнародний Конгрес, подібний до Віденського конгресу 1814–1815 рр.

По-восьме, по війні наша держава-переможниця має трохи увиразнити свою назву і після конституційної новелізації постати перед світом як УКРАЇНА-РУСЬ.

Прийде час і ці й інші тези будуть розгорнені, доповнені, поглиблені.

Але це буде після війни, після нашої Перемоги над страшним і небезпечним злом.

Хай запорукою нашої Перемоги стануть незламність духу і звитяга українського Народу, героїзм його Захисників і віра, правда, воля, гідність кожного Українця.

Нехай Богородиця покриває всіх нас чесним своїм омофором!

Про автора

Сергій Троян – доктор історичних наук, професор, професор кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Національного авіаційного університету (м. Київ). Сфера інтересів – зовнішня політика України, історія міжнародних відносин, біографістика, футбол, туризм, подорожі Україною. Кількість наукових, енциклопедичних, дидактичних, публіцистичних і науково-популярних публікацій – понад 600.